…Цей дощ навіжений…

Цей дощ навіжений... …Цей дощ навіжений
вночі розмиває дороги.
Пророцтв не чекаю  —
бо небо, здається, померло.
Ховаюсь від сонця
краплиною  сліз у долонях,
пітьма навіть риси обличчя
сховала і стерла.

…Та б’ється біда,
наче біль калатає у скронях…

 *

Світанком прийдеш,
каву гірко завариш у тиші,
з’їси на сніданок  отруєні
смуток і душу.
Я хлібна людинка,
богиня єгипетських кіток,
я рівня тобі в нелюбові,
в любові,  
по крові…
Звірячий закон між людьми
навіть Бог
не порушив.
 
…Цей дощ навіжений
від неба пустелю залишив…

 *

 Немов божевільні боги
ми наш світ руйнували,
і воїни, п’яні від сліз,
крокували у темінь,
і  день розсипався
як битий кришталь, поміж нами,
і янголи тихо
ховалися в Бога у жмені –
ріка наших страчених слів
оберталась на камінь..

…Шепоче молитви до ранку
цей дощ навіжений…

 (c)  Світлана Осєєва, із книги «Порцеляновий джаZZ»

Реклама

One response to “…Цей дощ навіжений…

  1. Жіночо-проникливо…

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s