…Цей дощ навіжений…

 …Цей дощ навіжений
вночі розмиває дороги.
Пророцтв не чекаю  —
бо небо, здається, померло.
Ховаюсь від сонця
краплиною  сліз у долонях,
пітьма навіть риси обличчя
сховала і стерла.

Із поезій Юрія Андруховича

Із циклу «ІНДІЯ»

Звичайно, що ріка тяжіε тільки вниз,

Lamento

                         Пам’яті батька

Печаль по тобі моя…
Даремні і сльози і слово.
Ще б’ється метелик у скло,
Ще місяць виблискує зло,
Ще сховані злякані речі,
А серце віщує – не треба…
Ми два голоси в порожнечі
В сузір’ї хреста на небі.

Така повільна осінь…

Із поезій Анатолія Берліна
ТАКА ПОВІЛЬНА ОСІНЬ…

Тепер не запитаєш…

Батьки пішли —
Спочатку мати, потім батько…
Зв’язок із матір’ю тіснішим був,
Та я завмер від крижаного болю,
Як зрозумів, що постарів
Із зникненням останнього із них.

Тексти темряви

Із поезій Віталія Степанова 

(из книги ТЁМНЫЕ ТЕКСТЫ, Петербург 2008)

 
Той що навколішки бігає
волохатий
брудний звір
затягнутий коштовною важкою тканиною слави

я хочу тебе з’їсти
сказав він мені

Помаранчеві сни

Війна

Виблискують сині спалахи,
Небо колеться на шматки,
Отруйний запах цикути
Плине чарівними лісами.

У хащах гарчать твої хижі поранені звірі,
Танцюють вогні святого Ельма на болотах,
І діти жахливих забобонів
Доплітають тернові вінки.

Сім пісень Ехнатона

 

(по мотивам поэзии Петра Солодкого)
Фрагмент книги «ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ДЖАZZ». Поетичні інсталяції

1.

Дивлюсь, як ти йдеш,
жбурляючи жовте листя,
Не дослухаючись до
Заздрісного сичання
Найкращих подруг твоїх,
Легко рвеш павутиння пліток.

Кроки на снігу. Дебюссі

Чим залишусь в тобі?..
Словом? Піснею?
Може, янтарною краплею меду?
Червоним вином?
Відлунням гіркої провини?

Exlibris

 Exlibris

Краса хризантемна
мов осінь

старіючий хлопчик
глузливих сполоханих снів
недоколихане бідне дитя

стеариновий присмак
золотаві промінчики пальців
на клавішах злого дитинства

засмучений відгомін
тонко тягнеться в чорний ставок
де давно потонули
уламки залізної зірки

Кам’яні сновидіння Емілі

 …Слово сказане помирає,
Кажуть мені,
Але я знаю інше —
Що воно починає жити
Саме в цю мить.                      

                      (Емілі  Дікінсон)