Пам’яті батька
Печаль по тобі моя…
Даремні і сльози і слово.
Ще б’ється метелик у скло,
Ще місяць виблискує зло,
Ще сховані злякані речі,
А серце віщує – не треба…
Ми два голоси в порожнечі
В сузір’ї хреста на небі.
Печаль по тобі моя…
Цвітіння доріг неминуче.
Дзвенять золотії ключі,
Вже янгол летить уночі,
Вже зірка тріпоче мов свічка,
І вітер втішає – так треба…
Я чую мовчання довічне —
сузір’я хреста на небі.
Світло розрізане навпіл,
Війна поміж сонцем і тінню –
печаль по тобі моя,
печаль по тобі,
печаль…
(с) С. Осєєва, із книги «Порцеляновий джаZZ»
Порцеляновий джаZZ 